Лоренсо Лузуріага про становище початкової освіти в романомовних країнах на початку ХХ ст.

Abstract

У статті представлено деякі міркування видатного іспанського педагога Лоренсо Лузуріаги стосовно становища початкової освіти в романомовних країнах (Франція, Італія, Португалія) на початку ХХ ст. У наукових публікаціях 1910–1920-х років компаративно-педагогічний вектор досліджень Лоренсо Лузуріаги виявився найістотнішим чином. Педагог включив у поле порівняльно-педагогічних пошуків освітній простір англомовних, германомовних, романомовних, іспаномовних держав. Основні питання, що висвітлювалися Лоренсо Лузуріагою у ранніх наукових публікаціях, наприклад, у монографічній праці «Початкова освіта за кордоном. Романомовні країни» (Мадрид, 1917 р.), стосувалися управління освіти; законодавчих та організаційних ініціатив обов’язкового елементарного навчання; інспектування початкових шкіл; навчання релігії у початкових школах; типології закладів початкової освіти; змісту навчальних програм початкових шкіл; форм здобуття початкової освіти; стану охоплення елементарним та вищим початковим навчанням дітей шкільного віку; професійної підготовки вчительства для початкових шкіл; нормальної учительської освіти. За представленими Лоренсо Лузуріагою даними, у романомовних країнах на початку ХХ ст. поступово зростала кількість початкових шкіл – і елементарного рівня, і вищого, що дозволяло охопити навчанням основну масу дітей від 6–7 до 12–14 років. Важливими були й державні заходи підтримки різних форм здобуття початкової освіти (приватні, недільні, літні, пересувні школи, додаткові курси, навчання на дому тощо) та забезпечення безплатної елементарної освіти для всіх дітей Франції, Італії, Португалії. Навчання релігії не було обов’язковим у державних закладах початкової освіти у зазначений історичний період (на відміну від деяких германомовних країн). Зосереджував увагу Лоренсо Лузуріага і на тому, що розбудована інфраструктура нормальної освіти в романомовних країнах на початку ХХ ст. (1913 року у Франції діяло 166, в Італії – 185 нормальних шкіл) дозволяла достатньо швидко, здебільшого – впродовж трьох років, здійснювати професійну підготовку вчителів для початкових шкіл.