Репрезентативна оцінка ландшафтного компоненту мережі гідрологічних заказників Чернігівського району

Abstract

Збереження біорізноманіття в системі охоронних територій забезпечує існуюча мережа природно-заповідного фонду, що виступає як сукупність природних територій, знаходяться під особливою охороною держави та є національним багатством України. Ландшафтна репрезентативність природно-заповідної мережі Чернігівського району незадовільна, вона не включає великих за площею територій та об’єктів поліфункціонального значення. Існуючі природно-заповідні території представлені зональним лісовим типом та азональними – болотним і водним. Характеристикою водно-болотних угідь гідрологічних заповідників Чернігівської області є те, що вони мають особливості наземних та водних екотопів, тобто характеризуються надзвичайно високим рівнем біорізноманіття. Сучасна сільськогосподарська політика та практика різко змінюються, тому необхідно розробляти та застосовувати заходи щодо збереження біорізноманіття. Досліджено, що відновлення боліт найдоцільніше у безстічних улоговинах, заплавах, на знижених ділянках стічних улоговин, на водорозділах неглибоких міжрічкових западин, у зонах водозборів озер і на значних рівнинах. Встановлено, що просторова цілісність та недоторканість екологічних коридорів є одним із найефективніших заходів щодо збереження таксономічного та функціонального різноманіття екосистем. До водно-болотних угідь в запасах води Чернігівського району, які необхідно охороняти, належать: верхові сфагнові торфовища; із заростями журавлини та інших лісових ягід; із цінними лікарськими рослинами; із рідкісними та зникаючими рослинами; із дуже продуктивними плантаціями вільхи; болота рідкісної фауни чи промислового полювання; що використовують перелітних птахів.