Остерське староство Київського воєводства Речi Посполитої (1569 р. – середина XVII ст.)

Abstract

Опісля підписання 1569 р. Люблінської унії територія Київського воєводства, а разом з нею і Остерське староство, відійшли до Речі Посполитої. Для новоприєднаної території Корони зберігалося застосовування Литовського Статуту 1566 р. та уживання староукраїнської мови в діловодстві. Українська шляхта отримала шанс зрівнятися у правах із шляхтою польською. Люблінський сейм 1569 р. звільнив шляхту від лагодження укріплень та мостів, а з Статуту 1566 р. викреслили обов’язок про земську оборону, бо той суперечив шляхетським вольностям (Мальченко, 2001, с. 32). Іншим наслідком Унії стало активне польське освоєння регіону, свою колонізацію розгорнули як польські магнати так і дрібніша польська шляхта. Хоча перед остерськими боярами й з’явилася нагода отримати повноту шляхетських прав, у своїй більшості це їм не вдалося, що стало однією з причин масової втрати маєтностей. Ще М. Александрович зазначав: «можливо Остерським боярам було-би надане шляхетство, якщо б вони потурбувались про це, як це зробили (бояри) Овруцькі, але вони, у перший час ймовірно не зрозуміли значення шляхетського права, а згодом час було втрачено».