Дослідження саморегуляції як чинника научуваності осіб з легким ступенем розумової відсталості

Abstract

Мета роботи. Метою нашого дослідження стало вивчення кореляції між рівнем саморегуляції і научуваністю (ставленням до навчання, засвоєнням навчального матеріалу) в осіб з легким ступенем розумової відсталості. У дослідженні взяли участь підопічні відділення підтриманого проживання КЗ «Замглайський психоневрологічний інтернат» – дівчата (46 осіб) у віці від 14 до 25 років, у яких фахівцями був виявлений легкий ступінь розумової відсталості. Методологія. Для вивчення рівня саморегуляції респондентів була використана методика О. К. Осницького «Саморегуляція» (у авторській модифікації). За допомогою опитувальника, що містить 20 запитань, оцінювалися наступні характеристики: цілепокладання, програмування дій, оцінювання результатів, забезпеченість регуляції в цілому, корекція результатів і способів дій, впорядкованість діяльності, деталізація регуляції дій, усвідомленість дій, відповідальність у справах і вчинках.