Іспанська преса 1900–1905 років про освітній фактор національного регенераціонізму

Abstract

На основі аналізу матеріалів іспанської преси 1900–1905 рр., зокрема мадридських і барселонських газет «Ліберал», «Світ», «Вісник Мадрида», «Імпарсіаль», «День», «Епоха», «Династія», а також мадридських журналів «Наш час», «Сучасна школа» і деяких інших установлено, що іспанські інтелектуали визначали освітній фактор як основний у справі національного регенераціонізму. Виявлено, що сама ідея «національного регенераціонізму», яка набула поширення в іспанській пресі на межі ХІХ–ХХ ст. ст. і була пов’язана з глибинною кризою іспанської державності в останнє десятиліття ХІХ ст., не трактувалася інтелектуалами однозначно. З’ясовано, що в різних виданнях 1900–1905 рр. відстоювалася позиція про можливість оновлення Іспанії виключно шляхом піднесення її культурно-цивілізаційного рівня, що вимагало проведення державної освітньої політики, ліквідації масової неграмотності населення, поширення народної освіти. Іспанські освітяни, педагоги, учені, публіцисти, зокрема Ф. Перейра, А. Ретортільо Торнос, А. Гарсія Перес, П. Начер Вілар, А. Гіль де Зарате, М. Кандела, М. де Бреньоса, Р. Дієс Санчес, Б. Ласаро Ібіца та інші, висловлювали думки стосовно необхідності покращення освітніх і педагогічних умов в іспанських початкових школах, у закладах підготовки вчителів, в університетах. Вони переконливо доводили, що освітня галузь, позбавлена належної уваги й підтримки з боку держави, значно відстає у своєму розвитку і не відповідає запитам нового часу. Пропонувалося розпочинати реформування освітньої сфери зі шкіл початкового навчання, які мали не тільки давати учням певну суму знань, а передусім здійснювати моральне й громадянське виховання, дбати про культурний розвиток своїх вихованців, про підготовку їх до праці та життя. Лише за умови, що в освітній сфері проводитимуться масштабні докорінні перетворення, насамперед засновуватимуться нові навчальні заклади, поліпшуватиметься якість підготовки вчительських кадрів, надаватиметься свобода університетським кафедрам, можна буде сподіватися на культурне піднесення й економічне зростання країни, а отже, на її відродження та оновлення.