Цілі морального виховання за іспанськими педагогічними трактатами межі ХІХ – ХХ ст

Abstract

Висвітлення цілей морального виховання людини в іспанських педагогічних трактатах межі ХІХ – ХХ ст. стало предметом вивчення, якому присвячено цю статтю. У працях-посібниках, написаних добре знаними педагогами, освітянами, зокрема П. де Алькантара Гарсією, Р. Бланко Санчесом, Л. Парралем Крістобалем, П. Креспі, П. Діасом Муньосом, П. Мартінесом Палао, Х. Фернандесом-Хіменесом, Г. Еррайнсом, Г. Рекуеро Гарсією, та виданих у 1890–1910-х рр. у різних містах Іспанії, теоретичному аналізу питань цілей, змісту, засобів та методів морального виховання надавалася велика увага. Розуміючи людську істоту таким чином, що вона наділена від природи моральними здібностями та задатками, іспанські педагоги вважали, що у процесі морального виховання значущим і першорядним є розкриття і розвинення цих моральних здібностей та задатків людини. Особистість із розвиненими моральною свідомістю і моральними почуттями виконуватиме суспільні й громадянські обов’язки, перейматиметься проблемами інших людей і приходитиме на допомогу у скрутний для них час, поводитиметься в соціумі відповідно до заповідей християнського учення та здійснюватиме свій земний шлях із вірою у справедливість світу, створеного за Божим задумом. У більшості іспанських педагогічних трактатів межі ХІХ – ХХ ст. передбачалося націлювання морального виховання на розвинення людської волі, моральної свідомості та моральних почуттів. Захищалася позиція практико орієнтованого характеру морального виховання, відповідно до якої досягнення доброчинної поведінки вихованців є більш значущим порівняно із знанням моральних приписів та правил поведінки в суспільстві. Мала місце тенденція розглядати моральне виховання в поєднанні із релігійним вихованням, а цілі морального виховання визначати в контексті релігійного, саме тому розуміння моральності людини розкривалося іспанськими педагогами не в її соціальній детермінованості, а в певній зумовленості Божою волею. Ідеал морального виховання і ідеал релігійного виховання для іспанської школи на межі ХІХ – ХХ ст. трактувався визначними наставниками учителів як одне й те саме.