Архетипний образ світового дерева в художньому світі Григорія Чубая

Abstract

Григорія Чубая. Автори статті характеризують стильові особливості поезій митця у взаємозв’язках з українською і світовою літературою, а також у контексті біографії письменника. Вони акцентують на таких характерних ознаках поетичної творчості персоналії, як-от: наскрізна образність, художнє естетичне мовлення, активне використання тропів і фігур, запровадження авторських неологізмів, наявність конкретно чуттєвої лексики для посилення експресивності подання та полегшення його сприйняття. О.О. Лілік, О.В. Сазонова стверджують, що Григорій Чубай належить до поетів-міфотворців, творчість яких укорінена в національному фольклорі й міфології. Автори обґрунтовують, що засобом репрезентації авторської світоглядної концепції є архетипи, закодовані в образах, символах і моти- вах художніх текстів. Аналіз поезій Григорія Чубая дав підстави для висновку, що художній образ де- рева в поезіях митця є архетипним символом єдності й вічності та виявляється в різних значеннях: дерева світотворчого, дерева часового (що єднає минуле, теперішнє і майбутнє) і дерева роду, яке конденсує в собі попередні два значення. Автори статті стверджують, що творцями життя на світовому дереві постають птахи. На основі вивчення поетичних текстів Григорія Чубая, у яких згадуються птахи, вони роблять висновок, що, окрім образу пташки загалом, найчастіше митець звертається до образів зозулі, солов’я, лелеки, со- роки, голуба. Зазначені образи мають яскраве експресивне забарвлення, вони вибудувані на спосте- реженнях, міфічних уявленнях, словесній грі. Водночас аналіз підтвердив, що в цих поезіях образи птахів у своєму символічному вираженні інколи набувають невластивого для українського фолькло- ру потрактування птаха.