Теоретичне підґрунтя концепції про виховання душі в іспанській педагогіці на межі ХІХ – ХХ століть

Abstract

У статті окреслюються провідні психологічні напрями (ноологія, прасологія, естезіологія, метафізична психологія), які виступали теоретичним підґрунтям іспанської педагогіки на межі ХІХ–ХХ століть. З’ясовано, що тогочасна іспанська педагогіка живилася ідеями антропологічного та християнського вчень і власним предметом дослідження визначала цілеспрямоване розвинення особистості людини. Відповідно до роздумів іспанських педагогів: П. де Алькантара Гарсії, А. Лопеса Муньоса, Л. Морено Бустаманте, М. Поло Пейролона й інших, які яскраво відбилися у фундаментальних працях – педагогічних трактатах, виданих в Іспанії у 1890–1910-х роках, виховання людини має спрямовуватися на розвинення цілісної особистості. Оскільки особистість – це завжди поєднання тілесного й духовного, а тілесне і духовне – різної природи, то варто, на переконання іспанських педагогів на межі ХІХ–ХХ століть, виокремлювати фізичне виховання та духовне.