Європейські традиції міського самоврядування на Лівобережній Україні в період раннього модерну

Abstract

Міське самоврядування на українських землях доби раннього модерну безумовно асоціюється з німецьким правом, найпоширенішим різновидом якого було маґдебурзьке. Набуваючи поширення в українських містах і селищах з ХІV ст., наприкінці ХVІ ст. воно почало запроваджуватися в містах Лівобережжя. Мета статті – узагальнити та проаналізувати локаційні привілеї польських королів містам Лівобережної України, що засвідчили розвиток інституції міського самоврядування. Привілеї на маґдебурзьке право наприкінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст. отримали Переяслав, Лубни, Стародуб, Чернігів, Ніжин, Гоголів, Мглин, Миргород, містечко Липове Городище (селище Липове). Міщанство Новгорода-Сіверського послугувалося королівським привілеєм, який засвідчив самоврядну традицію в місті засновану на маґдебурзькому праві. У ході військової зимової кампанії 1663 р. польський король Ян II Казимир Ваза надав привілеї на маґдебурзьке право Остру й Козельцю. Методологічну основу дослідження становить принцип історизму.