Сміхова культура тоталітарного суспільства: сутність, форми, механізми дії (на прикладі радянських культурних практик)

Abstract

У дисертації розроблено нову концепцію сміхової культури тоталітарного суспільства, яка тлумачиться як заперечення псевдо-сакральної ідеології, що виявляється профанацією профанації первинних релігійних сенсів, тобто поверненням до них. Визначено дві основні парадигми радянської сміхової культури – титанічну та десакралізовану християнську. Виділено основні форми сміхової культури в діахронічному та синхронічному аспектах. Сутність сміхової культури по відношенню до ідеології виявляється як в антиідеологічній спрямованості артефактів культури, так і в різних формах конвенції з ідеологією. Зроблено висновок про принципове протистояння тоталітарної «оптимістичної трагедії» та комедії, класової моралі та моральнісних сенсожиттєвих настанов у межах сміхової культури.