Митці розстріляного відродження в «Щоденниках» Олеся Гончара

Abstract

У статті зроблено спробу проаналізувати тему розстріляного відродження у «Щоденниках» (1943-1995) Олеся Гончара крізь призму політичної ситуації в Україні сталінських часів і довести, що заходи радянської влади були спрямовані на планомірне знищення української інтелігенції. Олесь Гончар у своїх записах наголошував, що головним наслідком масових репресій було не лише фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації, а й руйнування етнічних підвалин її буття, моральне розтління тих, хто був свідком терору; стверджував, що за розмахом знищення населення власної країни і за цинізмом, з яким це робилося, сталінський режим був найжахливішим у всьому світі («Ні фараони, ні римські цезарі не доходили до таких глумлінь над людиною…»). Розглянуто погляди світового інтелектуала на проблеми буття особистості митця, розуміння призначення письменника в суспільстві, його відповідальність за долю народу. Олесь Гончар, даючи уявлення про естетичну вартість української літератури першої половини ХХ століття, переконує, що «генетично ми походимо від того стражденного покоління».