Зовнішність людини як предмет естетики аскетизму

Abstract

Згідно з аскетико-естетичною традицією, що розвивалася в межах культури Візантії, краса людського тіла, так само, як і різні засоби його прикрашення, одяг та взуття, здатні виступити небезпечною спокусою для особистості й особливо для особистості подвижника. Видатні візантійські мислителі-аскети (свв. Василій Великий, Григорій Богослов, Антоній Великий та ін.) закликають до граничної обережності у сприйнятті власне людських тіл, критикують надмірне піклування про зовнішність і практику її штучного прикрашення за допомогою косметичних засобів, коштовного одягу, взуття тощо. Не заперечуючи чуттєву красу як таку, естетика аскетизму проповідує належне використання природних переваг зовнішнього вигляду та поміркованість у піклуванні про нього