Аскетико-естетичне вчення про належне використання чуттів

Abstract

Однією з невід’ємних ознак естетики аскетизму у гносеологічному вимірі її існування постає осмислення чуттєвих вражень у якості потенційного чинника гріхопадіння особистості. Спираючись на принципи біблійної естетики (і при цьому послуговуючись як буквальною, так і алегоричною екзегезою), а також на подвижницькі традиції та на власний аскетичний досвід, Отці Церкви стверджують особливу культуру належного використання людських чуттів, що полягає, зокрема, в максимально обережному сприйнятті чуттєвої дійсності. Контроль за чуттєвою активністю, підпорядкування її Божим заповідям визнається важливою запорукою духовного вдосконалення особистості