Літургійний синтез мистецтв у візантійській релігійній культурі

Abstract

Належному розумінню візантійської аскетико-естетичної доктрини сприяє вивчення релігійно-мистецтвознавчих рефлексій мислителів-подвижників, а також власне літургійних мистецтв та специфіки їх взаємодії під час богослужіння. З точки зору теологічної естетики, сакральна (церковна, літургійна) художня творчість являє собою особливий різновид синергії Бога та людини: вона здатна справити потужний благотворний вплив на внутрішній світ особистості. Сакрально-художні традиції стверджуються в богослужбовому синтезі мистецтв, що покликаний виконувати не лише естетичну, але й інформативно-дидактичну (проповідницьку), релігійно-катарсичну та містико-медіаторну функції