Нащадки шляхти Любецького староства на урядах батуринських сотників (друга половина ХVII – XVIII ст.)

Abstract

Протягом XV - XVIII ст. на Північному Лівобережжі існувала унікальна соціально-територіальна спільнота, яка локалізувалась довкола Любецького замку і взяла на себе обов’язок захисту північно-східних кордонів спочатку Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої і, нарешті, Гетьманщини. З тамтешнім замком були пов’язані щонайменше десять поколінь представників дрібної шляхти, які мешкали у навколишніх селах, причому взаємини між ними характеризувались тісними родинними та корпоративними стосунками. Прикордонне розташування Любецького замку визначало обличчя любецької шляхти як регіональної еліти. Стратегічне значення Любецького замку обумовлювало інтерес влади до цієї спільноти, що дозволило більшій частині її представників на зламі XVI - XVII ст. позбутися “служебних” зобов'язань та формально перейти до повноцінної шляхетської верстви. Внаслідок зміни державного устою в середині XVII ст. любецька шляхта перейшла на службу Війську Запорозькому і взяла безпосередню участь у формуванні нової соціально-політичної еліти та розбудові козацької держави.