До джерел формування служебної шляхти Любецької волості

Abstract

Із входженням у XIV ст. Любеча та його округи до складу Великого князівства Литовського розпочався новий етап у розвитку регіону. З 1471 р. Любеч отримав статус волості Київського воєводства. Навколо замку формується прошарок служебної1 чи околичної шляхти, яка мешкала у околичних селах, виконувала військову службу на заклик князя під проводом старости та воєводи. Ця унікальна соціально-територіальна спільнота, яка локалізувалася довкола Любецького замку, протягом XIV - XVIII ст. взяла на себе обов’язок захисту північно-східних кордонів спочатку Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої і, нарешті, Гетьманщини. З тамтешнім замком були пов’язані щонайменше десять поколінь представників дрібної шляхти, які мешкали у навколишніх селах, причому взаємини між ними характеризувалися тісними родинними та корпоративними стосунками. З’ясування генези військовослужбової верстви Любецького замку слід розпочати з екскурсу в давньоруський період, адже Любеч посідав важливе місце на політичній карті ІХ-ХІІІ ст. Це зумовлювалось його географічним розташуванням на високому лівому березі Дніпра, у місцевості, що утворює неприступну природну фортецю. Фактично Любеч замикав головну транспортну артерію Східної Європи - Дніпро, захищаючи з півночі землі Середнього Подніпров’я.