Pattern Recognition: Description of Modes of Teaching Boys Aged 7 Throwing a Small Ball at a Vertical Target

Abstract

Мета роботи — визначити можливість використання методик розпізнання образів у вивченні впливу режимів виконання фізичних вправ на процес навчання метанню малого м’яча у вертикальну ціль школярів молодших класів. Матеріали і методи. У дослідженні прийняли участь хлопчики 7 років (n=48). У роботі використані аналіз й узагальнення даних наукової та методичної літератури, загально-наукові методи теоретичного рівня, такі, як аналогія, аналіз, синтез, абстрагування, індукція, а також загально-наукові методи емпіричного рівня: спостереження, тестування, експеримент. Результати. На ефективність процесу навчання хлопчиків 7 років «кидку м’яча у вертикальну ціль» позитивно впливає 6–12 підходів, кількість повторень у підході 3 рази, інтервал відпочинку триває 60–180 с. Акцент у виборі режиму навчання робиться на кількості повторень у підході. Висновки. Метод повного факторного експерименту дозволяє отримати математичний опис процесу в деякій локальній області факторного простору та провести верифікацію регресійної моделі. Рівняння регресії дають можливість підбору режимів виконання для кожної вправи, яка вивчається. Дискримінантний аналіз дозволив визначити режими виконання фізичних вправ у процесі формування рухових навичок; дати відповідь на питання наскільки достовірно різняться режими роботи за результативністю формування рухових навичок; які рухові завдання найбільш суттєво впливають на розрізнення класів; до якого класу належить об’єкт на основі значень дискримінантних змінних. Для вибору найбільш раціонального режиму виконання вправ у процесі формування рухових навичок у хлопчиків 7 років може бути використана перша і друга дискримінантні функції з акцентом на найбільш інформативні змінні.