Концептуальні підходи до формування індивідуального здоров’язбереження вчителя у сучасній освіті

Abstract

Сучасні суспільні тенденції гуманізації змісту, методів і форм педагогічного процесу, орієнтація на прояв індивідуальності кожного учня ставлять підвищені вимоги до особистості педагога, розвитку його творчого потенціалу. Складовими професіоналізму в будь-якій професії є компетентність і озброєність системою вмінь. Однак, для підтримки професійної компетентності фахівця потрібно не тільки володіти відповідними знаннями і вміннями, адаптуватись до змінних умов ринку праці, але ще й мати достатній рівень здоров’я. Не є винятком у цьому плані і професія вчителя. Як справедливо зазначає академік І. А. Зязюн, «служіння сьогоденню і втілення гуманістичної місії надає драматизму долі вчителя, який нерідко скутий вказівками і рекомендаціями адміністрації, поточними потребами… Професійна діяльність педагога може призвести до душевних втрат через надмірні психічні навантаження. Ми можемо зменшити їх власними зусиллями. І дбати про здоров’я, про свою нервову систему потрібно самому вчителю... Потрібно лише мати установку на самовдосконалення, віру у можливість реалізації свого задуму і бажання отримати задоволення від праці...»