Невдала спроба

Abstract

Підвищений інтерес до виявлення та вивчення старожитностей у першій половині XIX ст. пов'язаний з політикою Миколи І, який видав ряд указів та розпоряджень, що сприяли упорядкуванню системи збереження пам’яток архітектури, археології та історії1. Саме в цей період в Україні виникають перші наукові товариства та музеї старожитностей у Керчі, Одесі та Харкові. Ідея створення науково-громадської установи в Україні з метою виявлення, збереження, вивчення та охорони пам'яток давнини виникла і в київської громадськості. За ініціативою митрополита Київського та Галицького Євгенія (Болховітінова) та ректора Київського університету М.О.Максимовича для вивчення і виявлення пам’яток археології при Київському навчальному окрузі у грудні 1835 р. був створений Тимчасовий комітет пошуку старожитностей Києва. В його роботі брали участь професори Київського університету - М.О.Максимович, В.Ф.Цих, С.Ф.Зенович, І.М.Данилович, С.М.Ортанський, історик-археолог М.Ф.Берлінський та аматори-археологи.