Функціональна специфіка темпу англійського мовлення

Abstract

В умовах появи нових комп'ютерних засобів електроакустичного аналізу мовленнєвого повідомлення спостерігається підвищення інтересу лінгвістичної науки до розгляду просодії текстів різного стилістичного спрямування, що актуалізуються в контексті відповідних дискурсів. Перспектива швидкої й доступної обробки масиву емпіричного матеріалу робить особливо актуальним уточнення процедури аналізу просодичних засобів, у тому числі й темпу, яке має базуватися на грунтовному розгляді їхньої природи, типологічних різновидів і функціональної специфіки. Тому, в обсязі започаткованої праці розглянемо номенклатуру функцій інтонаційного темпу в англійському мовленні. Темп прийнято визначати як швидкість протікання мовлення в часі, його прискорення або сповільнення, що зумовлює ступінь напруження артикуляційного апарату мовця та виразність сприйняття повідомлення на слух [2, с. 472]. Така загальна дефініція дозволяє окреслити фізичну (акустичну), перцептивну (слухову) й фізіологічну (артикуляційну) природу гемиу. При цьому не розмежованими залишаються його, власне, інтонаційний (семантичний, функціональний) і неінтонаційний (асемантичний) аспекти.