Діалог як іманентна форма мислення

Abstract

У статті діалог розглядається як невід’ємна властивість мислення та специфічний спосіб когнітивної діяльності, у процесі якої індивід виявляє сутність речей та формує своє ставлення до світу. Результатом такого діалогізування з реальністю стає етнічна мова. З іншого боку, пізнання здійснюється у формі внутрішнього діалогу людини, адже особа мислить тоді, коли вона розмовляє сама з собою у процесі пізнавальної та номінативної діяльності. Ця когнітивна здатність вести внутрішній діалог формує комунікативну здатність ведення зовнішнього діалогу з іншими людьми.