Ігрові практики «одеської» мови

Abstract

Авторка статті досліджує «одеську мову» як специфічний дискурс, що має ігрову природу. Розкриваються деякі аспекти подібності «одеської» мови та мови дітей, одеського та софістичного дискурсів. В роботі доводиться, що «одеська» мова має високий потенціал творчого мислення з точки зору принципу зміни оптики бачення предмету та завдяки деконструкції його тривіальної семантики. Наголошується, що відповідний тип мислення може реїфікуватися у творчій діяльності, безвідносно до певних моральних цінностей, що демонструється як на прикладах сміхової культури, художньої та наукової творчості, так і в площині політичних спекуляцій. З феноменологічної точки зору одеський гумор орієнтує на інтелектуальний агон. Робиться висновок про присутність «вінінгової інтенції» відповідного типу мислення. Якщо одеський гумор розглядати з точки зору методології трьох основних концепцій сміху – Superiority Theory, Incongruity Theory та Relief Theory, то феномен одеського сміхового дискурсу може ілюструвати всі три концепції, тобто він розкриває їх не в якості універсальних, а як взаємодоповнюючих методологій.