Взаємозв’язок саморегуляції поведінки й діяльності з рефлективністю в студентської молоді

Abstract

У статті подано результати дослідження взаємозв’язку процесу саморегуляції поведінки й діяльності з рефлективністю в студентської молоді. Саморегуляція має рівневу будову та здійснюється на різних рівнях функціонування – вищому й нижчому. Механізмами саморегуляції є самооцінка, домагання особистості, соціально-психологічне очікування, образ «Я», який забезпечує головну функцію саморегуляції – функцію цілепокладання; ціннісні орієнтації, які сприяють спрямованості активності особистості, включаючись у структури її самосвідомості. Важливу роль у функціонуванні компонентів саморегуляції особистості відіграють процеси особистісної рефлексії. Вони не лише забезпечують планування та програмування майбутньої поведінки, а й залучені в роботу контролю, оцінювання та корегування результатів активності. Саморегуляція має індивідуальний характер (залежить від конкретних умов, характеристик нервової діяльності, особистісних якостей). Установлено, що регуляторні процеси й індивідуальні регуляторні властивості особистості тісно пов’язані з рефлексивністю повсякденної діяльності. Високі показники загального рівня саморегуляції поведінки й діяльності студентської молоді забезпечуються високим рівнем рефлексивності повсякденної діяльності. Студентам із високими показниками загального рівня саморегуляції та рефлексивності властиво самостійно, гнучко й адекватно реагувати на зміну умов, усвідомлено ставити й досягати мети діяльності, аналізувати й оцінювати минулі події, себе в них. Високий рівень мотивації досягнення забезпечує такий стиль саморегуляції, що дає змогу компенсувати вплив особистісних, характерологічних особливостей, які перешкоджають досягненню мети. Вищий рівень рефлексивності повсякденної діяльності мають студенти з високим рівнем розвитку регуляторних процесів планування, програмування, оцінювання результатів.