Модуляція ліпідного обміну та процесів перекисного окиснення в тканинах коропа лускатого за дії ксенобіотиків і вторинних метаболітів міксоміцетів

Abstract

Забруднення водних екосистем ксенобіотиками різної природи є актуальною екологічною проблемою, що впливає на фізіологічний стан гідробіонтів та безпеку продукції аквакультури. Метою дослідження було вивчення впливу ксенобіотиків різної природи – афлатоксину, солі міді та натрій лаурилсульфату у концентрації 2 ГДК – на ліпідний обмін та процеси перекисного окиснення ліпідів у тканинах коропа (Cyprinus carpio L.). Експеримент проведено на дворічках коропа, вирощених у контрольованих умовах, із використанням стандартних методів оцінки загальних ліпідів, їх фракційного складу (тригліцериди, фосфоліпіди, холестерин), а також визначення кінцевих і проміжних продуктів ПОЛ – малонового діальдегіду та дієнових кон’югатів. Для оцінки стану антиоксидантного захисту визначали активність ферментів супероксиддисмутази, каталази та глутатіонпероксидази, а також ліпази як маркеру метаболічної мобілізації енергетичних ресурсів. Результати показали, що дія всіх досліджуваних токсикантів спричиняє достовірні порушення ліпідного обміну та активацію процесів перекисного окиснення ліпідів, причому найбільш виражені зміни спостерігалися у печінці. Афлатоксин проявив найвищу токсичну активність, забезпечуючи значне підвищення рівня малонового діальдегіду та зниження активності антиоксидантних ферментів. Вплив солі міді призводив до інтенсивної генерації вільних радикалів, а натрій лаурилсульфат викликав помірні зміни ліпідного профілю та ферментативної активності. У скелетних м’язах зміни були менш виражені, що підтверджує центральну роль печінки у процесах детоксикації. Отримані дані свідчать про універсальний механізм токсичної дії ксенобіотиків, що реалізується через порушення ліпідного обміну та активацію вільнорадикальних процесів, а також про необхідність контролю контамінації кормів і водних екосистем для забезпечення фізіологічної стабільності гідробіонтів та безпечності продукції аквакультури. Результати дослідження можуть бути використані для розробки біохімічних маркерів токсичного стресу у риб та оцінки екологічної безпеки водних середовищ.