Образ крота в анімалістичний літературі. IV Верниковські читання

Abstract

З другої половини ХІХ ст. в європейських літературах починає активно розвиватися анімалістика; згодом ця тенденція яскраво виявляється також в англомовній літературі Північної Америки. Тварини були об’єктом словесного зображення і раніше, однак, здебільшого це відбувалося в межах жанрів (від байки до бестіарію), які не стільки описували біологічні реалії, скільки надавали особливостям різних видів живих істот алегоричне чи символічне тлумачення. Те саме стосується і більшості народних казок, оскільки в них тварини зазвичай наділяються умовними характеристиками, не властивими їм в реальності. Більш того, саме ті небезпечні тварини, яких в житті найбільше боялися (вовк в Європі, ягуар в тропічній Америці), в казках можуть – ймовірно, з компенсаційнотерапевтичною метою – зображуватися недолугими та комічними. В казках для молодших дітей «тваринки» зазвичай значно антропоморфізуються, зберігаючи тільки найзагальніші характерні для виду риси, завдяки яким можна відрізнити, припустимо, зайчика від їжачка.