Лоренсо Лузуріага про дидактичні засади німецьких “нових шкіл”

Abstract

Поринувши у вивчення прогресивних педагогічних ідей “нового виховання” у 1920-х роках, Лоренсо Лузуріага (Lorenzo Luzuriaga Medina) (1889–1959) не міг оминути німецького просвітницько-реформаторського досвіду, тим паче, що Німеччиною – її історією, культурою, просвітництвом – він захоплювався зі студентських років. Проблематиці “нового виховання” і “нових шкіл” в європейських державах було присвячено кілька значимих монографічних праць педагога. У книзі “Концепція і розвиток нового виховання” (Мадрид, 1928) Лоренсо Лузуріага наголошував на тому, що ідеї “нового виховання” збагачують сучасну педагогіку і таких прискорених змін вона ще не зазнавала в історії [1, с. 17].