Іспанський лекційний дискурс про соціальну педагогіку у 1920-х роках

Abstract

У статті порушено проблему змісту лекційного дискурсу іспанських освітян про соціальну педагогіку у 1920-х роках. Наведено приклади публічних лекцій іспанських освітян, що викладалися у 1920-х роках (переважно у наукових товариствах й освітніх інституціях) та присвячувалися соціальній педагогіці – новітньому науковому напряму. З’ясовано, що соціально-педагогічна проблематика лекційного дискурсу упродовж 1920-х років викликала великий живий інтерес педагогічної громадськості у різних куточках Іспанії. Іспанський лекційний дискурс про соціальну педагогіку 1920-х років був представлений як добре знаними педагогами (Едуардо Вінсенті, Марселіно Домінго, Марія де Маесту, Луїс де Сулуета, Фернандо Сан Мартін, Фелікс Рестрепо та інші), так і маловідомими освітянами (зокрема, Сантос Діас де Сантільяна, Фаустіно Мартінес, Антоніо Гіль, Рафаель Реіна, Давид Діас, Сапінья Тамаро, Антоніо де ла Камара та багато інших). Показано, що іспанський лекційний дискурс про соціальну педагогіку у 1920-х роках охоплював значне коло наукових питань, як-от: питання про ґенезу соціальної педагогіки; співвідношення соціальної педагогіки та індивідуальної; зв’язок соціальної педагогіки і «соціального питання»; значення соціального виховання для людини, суспільства та держави; соціально-педагогічні умови подолання масової неграмотності населення тощо. Установлено, що одна з провідних тем іспанського лекційного педагогічного дискурсу – робітниче соціальне виховання (робітнича, або пролетарська, педагогіка). Упродовж 1920-х років на зібраннях робітничих організацій часто виголошувалися лекційні промови на теми соціальної педагогіки та соціального виховання, висловлювалися ідеї про покращення освітніх умов для робітничого класу та робітничої молоді. Зазначено про те, що католицькі організації в Іспанії рішуче пропагували ідеї соціальної педагогіки у 1920-х роках.