Шляхи актуалізації досвіду формування правової культури українського народу в сучасних умовах

Abstract

У статті досліджено український досвід формування правової культури в історичній ретроспективі і запропоновано шляхи для його актуалізації в сучасних умовах. З’ясовано, що упродовж століть правове виховання українського народу традиційно здійснювалося в контексті морального, виховного, соціального, релігійного виховання. Воно ґрунтувалося на традиційних принципах народного виховання українців, зокрема: природовідповідності, культуро- відповідності, гуманізму, врахування статевих, вікових, індивідуальних особливостей, творчого ставлення до дійсності, систематичності, утвердження оптимізму, залучення до праці, виховання в колективі. Констатовано, що основними засобами формування правової культури українського народу традиційно були усна народна творчість, звичаї, традиції та обряди, праця, природа, побут, громадська думка, суспільний досвід. Обґрунтовано, що основними джерелами формування правової культури українського народу з часів Київської Русі до середини ХІХ століття було звичаєве право і традиції правової системи. Ідеї правового виховання молоді набували відображення в художніх, науково-популярних і публіцистичних пам’ятках українського народу. Виявлено, що у ХХ столітті формування правової культури українського народу було пов’язане передусім із національно-визвольними змаганнями українського народу 1917-1921 років, тобто з піднесенням рівня національної свідомості, поширенням соціалістичних ідей, нівелюванням дії законодавчих актів Російської імперії. Проте після встановлення радянської влади формування правової культури українського народу здійснювалося в умовах панування тоталітарно-карального режиму й комуністичної ідеології. Після проголошення незалежності формування правової культури відбувається в контексті євроінтеграційних тенденцій і розв’язання нагальних проблем, що постали на сьогодні перед українською державою. Доведено, що упродовж усього історичного розвитку було накопичено чималий досвід у сфері формування правової культури, який потребує актуалізації на сучасному етапі, зокрема в процесі здобуття молоддю освіти в закладах середньої і вищої освіти.