Особливості розвитку емоційності та виразності руху в сучасній хореографії у дітей 7–9 років

Abstract

У статті аналізуються психофізіологічні особливості дітей 7–9 років та вивчається вплив сучасної хореографії на їх емоційний та фізичний розвиток. Зокрема, увага приділяється розвитку емоційної виразності та рухової імпровізації у дітей цього віку. Описано методи, що сприяють вдосконаленню виразних рухових навичок через інтеграцію творчих та імпровізаційних вправ у хореографічну практику. Пропонуються конкретні вправи та методики для розвитку емоційності, пластичності та рухової координації, які допомагають дітям краще виражати свої емоції через рух. Мета статті – теоретично обґрунтувати методи розвитку емоційності та виразності руху у дітей 7–9 років у сучасному танці. Методологія. У роботі застосовано такі методи дослідження: 1. Аналіз наукової літератури – вивчення праць з дитячої психології, сучасної хореографії, методів навчання імпровізації та виразного руху. 2. Спостереження – аналіз поведінки дітей під час занять сучасним танцем, їхніх емоційних реакцій та рухових можливостей. 3. Порівняльний аналіз – порівняння традиційних методик навчання танцю та інтеграції імпровізаційних технік для розвитку емоційності та виразності руху. Наукова новизна. У даному дослідженні доповнено існуючі підходи шляхом інтеграції знань з сучасної хореографії, дитячої психології та фізіології, що дозволяє розробити методичні рекомендації, які враховують вікові та індивідуальні особливості дітей 7–9 років. Такий комплексний підхід забезпечує всебічний розвиток емоційної виразності та рухової пластики у дітей, сприяючи їх гармонійному розвитку. Особлива увага приділяється застосуванню імпровізаційних вправ як основного інструменту для розвитку емоційності та виразності руху, що є новим підходом у контексті викладання сучасного танцю. Це відрізняється від традиційних методів, які здебільшого орієнтовані на технічну майстерність, і дозволяє значно підвищити ефективність розвитку творчих здібностей дітей. Дослідження також доповнює існуючі хореографічні методики, акцентуючи важливість їх адаптації до психофізіологічних особливостей дітей цієї вікової групи, зокрема до рівня емоційного розвитку, когнітивних можливостей та фізичних здібностей. Це дозволяє створювати оптимальні навчальні програми, що відповідають потребам і можливостям дітей 7–9 років. Висновки. Результати проведеного дослідження підтвердили, що сучасна хореографія має значний вплив на емоційний та фізичний розвиток дітей віком 7–9 років. Використання імпровізаційних вправ сприяє розкриттю природної пластичності, покращує координацію рухів і стимулює розвиток емоційного інтелекту, а також формує впевненість у вираженні себе через рух. Запропоновані методи та засоби мають позитивний вплив на: розширення танцювальної лексики дитини, удосконалення навичок імпровізації, розвиток свідомого контролю над тілом та формування соціальних навичок через взаємодію під час танцювального процесу. Отже, імпровізаційний підхід у навчанні сучасного танцю для дітей 7–9 років є ефективним методом розвитку емоційності та виразності руху, що сприяє всебічному та гармонійному розвитку особистості дитини.