Отто Вільман про дидактичне значення поліматичного пізнання

Abstract

Визначний німецький педагог, професор Празького німецького університету Отто Вільман (Gustav Philipp Otto Willmann) (24.4.1839, Лісса – 1.7.1920, Лейтмериц) у знаменній праці “Дидактика як теорія освіти в її відношеннях до соціології та історії освіти” (Брауншвейг, 1882–1889) велику увагу приділив аналізу поліматичного пізнання. При визначенні сутності поліматичного знання педагог виходив із тієї позиції, що “шкільні науки ніколи не вичерпують всієї сукупності освітнього знання, але складають лише його ядро або, якщо скористатися іншим образом – його остов, до якого примикають пізнання всякого роду, що відносяться до людського життя і природи, до минулого та теперішнього” [2, c. 76]. До поліматичного знання, за вченням Отто Вільмана, має відношення історичне знання, підтримуване частково власне історичним інтересом, а частково – політичним чи патріотичним; пізнання зі світознавства та географії, що в народознавстві і землезнавстві перетинається з історією; природознавство в різноманітних формах, яке звертається в природничій історії до розмаїття явищ, у фізиці та хімії – до пояснення фізичних сил, у прикладному природознавстві – до дослідження людських цілей, що вторгаються в речовий світ [2, c. 76].