Історичні лінії інституціоналізації соціальної роботи в Латинській Америці в 1920–1940-х роках

Abstract

Оформлення соціальної роботи як інституціональної професійної практики надання допомоги в латиноамериканському регіоні в першій половині ХХ ст. здійснювалося за різними історичними лініями, щонайменше за двома. Схожі тенденції становлення професійної соціальної роботи в Латинській Америці простежувалися в двох субрегіонах – центральноамериканських країнах (Мексика, Коста-Ріка, Гватемала, Панама, Нікарагуа, Сальвадор та ін.) та країнах південного конусу (Чилі, Аргентина, Уругвай, Парагвай). У першому випадку – мало місце запозичення північноамериканського досвіду соціальної роботи, а в іншому – використання досвіду західноєвропейських країн (Бельгія, Франція, Німеччина, Іспанія та ін.) до початку 1940-х років. У першому випадку оформлення професійної роботи відбувалося на ґрунті своєрідних явищ “соціального інспектування” та “соціального дослідження”, а в іншому – на ґрунті явища “соціального візитерства”.