Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: erpub.chnpu.edu.ua:8080/jspui/handle/123456789/10078
Назва: Про “вічні” духовні цінності педагогіки (за іспанськими джерелами межі ХІХ – ХХ ст.)
Автори: Зайченко, Наталія Іванівна
Ключові слова: освітня криза в Україні
духовні цінності
“вічні” духовні цінності
практична педагогіка
Дата публікації: 2021
Видавництво: International scientific and practical conference “Pedagogy and Psychology in the Modern World: the art of teaching and learning”: conference proceedings
Бібліографічний опис: Зайченко Н. І. Про “вічні” духовні цінності педагогіки (за іспанськими джерелами межі ХІХ – ХХ ст.). International scientific and practical conference “Pedagogy and Psychology in the Modern World: the art of teaching and learning”: conference proceedings, February 26–27, 2021. Vol. 1. Riga, Latvia : “Baltija Publishing”. 2021. P. 173–176.
Короткий огляд (реферат): Теперішня освітня криза в Україні, викликана перманентними від часу політичних подій 2013 – 2014 років реформаторськими змінами у структурі освітньої системи й у змісті освіти, значно поглибилася унаслідок різних модифікацій в організації педагогічного процесу, чинених українським урядом через коронавірусну загрозу населенню. Українська педагогічна спільнота, зіткнувшись із новими викликами, за відносно короткий проміжок історичного часу мала не просто цілковито переорієнтовуватися на інакші (інноваційні, переважно дистанційні, високотехнологічні) форми навчання, але й кардинальним чином самозмінюватися, передусім у сенсах світоглядних. У теперішніх умовах педагог перетворився на раба інформаційної стихії, він перебуває під постійним тиском хаотичного навального потоку інформації, яка здебільшого виявляється потрібною у реальності не більше, ніж на кілька тижнів. Практична необхідність постійного відстеження викладацьким загалом штучних новоутворень в українському правописі, не завжди виправданих переінакшень в історичному наративі, не обґрунтованих із позиції наукової доказовості свавільних заборон тих чи інших художніх творів змушує сучасних педагогів відволікатися від істотних, ключових питань освітньовиховного процесу; і часто-густо це відволікання обертається утратою «ґрунту під ногами» – фундаментальної опори практичної педагогіки на «розумне, добре, вічне». Проте й у ХХІ столітті, незважаючи на складність «безпрецедентних» викликів часу, учитель має залишатися особистістю, що передбачає на елементарному рівні – усвідомлення і розуміння педагогом того, що він спричиняє власними словами та діями у життях вихованців, а на вищому рівні – творення із них людяних істот. Маючи багатовіковий історичний досвід відстоювання і захисту освітянами різних країн правди духовної педагогічної традиції, українська учительська спільнота не повинна забувати ці приклади, а брати їх на озброєння, щоби «вічно» цінне не затьмарювалося сьогохвилинною оманою у покликаних битися педагогікою серцях.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): erpub.chnpu.edu.ua:8080/jspui/handle/123456789/10078
Розташовується у зібраннях:Авторські публікації дослідників



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.